Як я приймав усілякі ліки від алкоголізму і відгуки про професійний медичний центр
Вітаю. Якщо ви шукали відгуки про лікування від алкоголізму, то ви по адресу, як кажуть. Перестаньте шукати найефективніші таблетки від алкоголізму і самостійно їх приймати. Тут важливо усвідомити – це знає тільки лікар і при чому не будь-який. Як виявилося. Мені змогли допомогти кинути пити тільки у центрі «Матері проти залежностей» і тільки там. Уже не п’ю 2 з половиною роки. І що я скажу? Це такий кайф! Порівняно з тим, що було зі мною, коли я бухав. А бухав я багато. Вже у 25 років я був запійним. У 27 продав машину, тому що вона не потрібна була, у мене інтерес один був – горілка, пиво, коньяк, коротше все що горить. Машина? Та кому вона треба, коли є пляшка! Жив я тоді у селі, а в селі ж, самі розумієте, особливо розваг нема. Хіба що корів пасти, та й то не кожному до душі. А я вирішив, що розваги – то для слабаків, справжній чоловік має захоплення, і моє захоплення було простим, але життєствердним: «бухать і не париться». Правда це привело потім до того, що перепробував майже всі таблетки від алкоголізму, які до речі не допомогли, бо самі обирали.. Мама вічно читала відгуки про ліки від алкоголізму і мені пхала, а толку ніякого не було. Тоді я був, як то кажуть, в селі номер один. Але не через якісь добрі справи чи там успіхи в житті чи у дівчат. Ні, я був найголовнішим п’яницею! Всі мене знали, всі мене боялись і поважали (ну, принаймні, так мені здавалося ахахах). Коли я заходив до магазину, продавщиця вже без слів ставила пляшку на прилавок, хоча і не з дуже задоволеним обличчям. Хоча вона знала: я не просто прийшов, я тут з місією – підтримати сільську економіку, так би мовити. Ніяке лікування алкоголізму в домашніх умовах не допомагало, та й краще, стільки ж грошей я на алкоголь витратив, мені мали пам’ятник поставити!
А бійки? Та куди ж без них! Хіба можна бути справжнім чоловіком, не давши кому-небудь у носа? Я завжди був готовий до бійки, особливо коли на душі важко або коли пляшка пуста. Сільські мужики мене знали: «Ваня йде, краще дороги не переходь». Іноді й сам не знав, за що когось побив, та й неважливо це було. Головне – процес!
Мати моя… Бідна жінка, скільки вона пережила через мене. Постійно я у неї крав гроші, що були відкладені на щось важливе, у тому числі на таблетки від алкоголізму, відгуки про які читала безкінечно і на мені експериментувала. Вона багато плакала, благала, щоб я схаменувся, а я тільки сміявся у відповідь. «Та ти не розумієш, мамо, у мене ж тут важлива справа! Не заважай!» І йшов купувати чергову пляшку. Зараз думаю, що з мене був тоді син – один сором і клопіт. А запої? Ну, це вже було як стиль життя. Міг тижнями не просихати і нікуди не ходити, лише відвідував той самий магазин, де мене вже знали всі в обличчя. Повертався додому чи у двір і продовжував своє чергове «велике діло». Що там казати, нічим іншим я й не займався. Все ж таки важливо мати у житті якусь мету, і моя мета була – напитися до чортиків і «повеселитися». І ось так жив я, не думаючи ні про майбутнє, ні про наслідки. Лише я і бухло і пріключенія.
Якось мати знайшла якісь пігулки, типу відгуки про «найкращий» засіб від алкоголізму і дала їх мені. Не пам’ятаю як я погодився, але я випив їх.. І, знаєте, після того як проковтнув ті пігулки, почав відчувати щось недобре майже одразу. Ну може через хвилин 15. Спочатку думав, що то просто уява, ну як завжди, нічого серйозного. Але ж тут таке почалось! Через півгодини після того, як випив ті «найефективніші» таблетки від алкоголізму, у мене все всередині почало крутитися, як у пральній машинці на віджиму. Ледве встав на ноги, щоб хоч якось дістатися до туалету, і там… Ну, ви самі розумієте. Тільки почав блювати, і не міг зупинитися. Мене вивертало з середини так, наче я вирішив повністю переглянути меню за останній місяць. То був справжній кошмар! Мати перелякалася, бігала круг мене, а я сиджу, блідий, як привид, і думаю: «Ну й нафіг ці таблетки!» На наступний день, як тільки відчув себе трохи краще, пішов і… ну, звісно ж, напився знову. Бо, як то кажуть, клин клином вибивають. Ті таблетки від алкоголізму більше не пив, та й кому вони потрібні після такої «пригоди»? Я вирішив, що буду жити, як і раніше, і не буду більше експериментувати з цією хімією. Як я взагалі на це погодився? Напевно не вірив одразу і тому все рівно якось було. Але мати, вона ж вперта, не здавалась. Після того, як побачила, що я більше ті пігулки не беру, вирішила діяти інакше. Знайшла якісь інші препарати, що викликають відразу до алкоголю – відгуки казали, що типу вони «безпечніші» чи що. І що вона зробила? Почала мені їх нишком підсипати. От тільки одне не врахувала – вони на мене взагалі не діяли! Я пив собі далі, як ні в чому не бувало, навіть не помічаючи, що вона там в тих таблетках мені підсипала. Ну, думаю, мати знову обломалась зі своїми хитрощами. Я про це дізнався згодом, злий був, але так як нічого не мінялося, то й не наводив шороху.
Ось так ішов час. Мама намагалась мене відправити на лікування алкоголізму у Тернопіль якось, але я звісно нікуди не поїхав. Жив собі, бухав… Коли в 35 років не почалися проблеми зі здоров’ям… З кожним роком помічав, що якось все важче мені ця справа дається. В молодості, як випив, то ніби крила виростають, а тут вже не те. А що? Бухаєш, а на ранок не крила, а мов лопати до землі тягнуть. Так от, коли мені було 35, почалися проблеми зі здоров’ям. Спочатку щось несерйозне: то голова болить, то серце наче зривається, то шлунок якось недобре себе почуває після чергової «посиденьки». Ну, думаю, дрібниці, може не той «нектар» попався, треба шукати інший магазин. Але одного разу таке мені трапилося, що вже й смішки мої закінчилися. Сиджу я якось зранку, після чергового гульбища, і тут як заболить у районі підшлункової! Думаю, може, відлежиться, але ні, не проходить. Щось серйозне, думаю, мабуть, треба до лікаря звернутися, хоча з дитинства їх не любив. А що робити? Ото може всі ці препарати, що викликають відразу до алкоголю мене довели… Пішов до нашого фельдшера, що в селі, він там у нас всіх знає, від баби до дитини. Подивився він на мене, покрутив носом і каже, що мені срочно треба кидати пити. Ну, я зрозумів, що треба, але ж як це зробити? Кидати пити? Та це все одно, що запропонувати мені без хліба жити! Спробував було себе переконати, що далі так не піде, але то були лише слова. Одне знаю точно: легко сказати, та важко зробити.
А мати знову за своє, знову почала заказувать мені «найефективніші» таблетки від алкоголізму. На цей раз, каже, з лікарем порадилась і він сказав купити оці. Ну, думаю, ладно, може, цей варіант таки спрацює. Почав пити ті таблетки від алкоголізму і відгуки наче добрі були, і пив як по інструкції написано. Мати за цим строго стежила, як цербер. У перший день навіть думка про горілку не з’являлась, думаю, ну ось воно, початок нової ери! Але ж людина я проста, душа компанії, як кажуть, і от на четвертий день щось мене так сильно почало тягнути до «старих друзів», що аж руки тряслися. Спочатку намагався триматися, але ті друзі, з сусіднього села, такі ж «фахівці» по цьому ділу, як і я, тільки й чекають нагоди, щоб зустрітись і випити. Ну, думаю, один раз нічого не буде, треба ж перевірити, чи ті кращі таблетки від алкоголізму, як відгуки кажуть, дійсно діють. Пішов я до них, а там вже все підготовлено, як на свято. І що ви думаєте? Не витримав, звісно, взяв чарку. А як взяв, так і понеслося! Якби ви знали, які ми там «філософські» розмови вели, які плани на життя будували, та й все це під градусом. І так мене затягнуло, що аж на два дні вдома не був. Мати вже й думала, що пропав, а я ж тим часом гуляв, «лікувався», як міг. Коли нарешті дійшов додому, то вже й соромно було на людей дивитися, але ж сам собі не ворог, виправдання знайду завжди.
Мати тоді звісно дуже розлючена була, коли я нарешті повернувся додому. Вся в сльозах, з червоним обличчям, виглядала так, ніби на неї гроза з неба впала. Ну, думаю, побушує трохи, як завжди, та й заспокоїться. Може знову якісь таблетки або краплі від алкоголізму по відгуках знайшла і напхає мені. Але ні, цього разу все було набагато серйозніше. Вона ж не просто мене лаяла, вона мене по-справжньому била, а це вже щось новеньке. Таких емоцій я від неї не бачив давно вже. Вона кидалася на мене кричала типу «Що ж ти робиш із собою, із сім’єю?!», верещала, і голос її відлунював по всьому будинку, а я навіть не знав, що відповісти. Раніше то бувало: посвариться, нагадає про своє серце, поплаче трохи, а потім ми помиримось, і все знову йде своєю чергою. Але цього разу щось у ній зламалося, вона не хотіла мене ні бачити, ні чути. Лишень кричала, що забирайся геть або ж вона мене у лікарню здасть, де не просто найефективніші таблетки від алкоголізму, там мною добряче займуться. Ну, думаю, та жартує, напевно. Але ж то була не просто злість, то була справжня рішучість, якої я від неї не чекав.
Коли я нарешті зміг трохи заспокоїти її, мати все одно не здавалася. Вона ні на хвилину не переставала нагадувати про те, як я себе знищую, як своїми пияцькими витівками нищу наше життя. Але я ж навіть не підозрював, що вона вже давно задумала справжній план, щоб мене врятувати. Виявилось, що поки мене не було дві доби, мати зовсім не сиділа склавши руки. Вона не просто переживала чи плакала, як це бувало раніше. Вона, як справжній стратег, вирішила діяти і почала шукати клініки, де б мене лікувати, тому що лікування алкоголізму в домашніх умовах не приносило ніяких результатів. Не знав я, що вона настільки рішуча в своїх намірах.
Коротше вона згадала про одного давнього знайомого, який давно переїхав до Рівного з нашого села. Колись, коли вони ще тут жили, у їхньої родини була схожа проблема. Їхній син, так само, як і я, не міг зупинитися, пив безперестанку. Але якось так вийшло, що після переїзду до Рівного все в них налагодилося. Чутки доходили, що син їхній більше не п’є, що став на ноги, але як і чому – ніхто не знав. Певно ж не просто таблетки від алкоголізму приймав… А мати завжди дивувалася, як вони впоралися з цією бідою, і часто думала про це, але не наважувалася запитати. А тут, коли мене знову понесло в запій, вона вирішила, що конче необхідно дізнатись правду. Мати зв’язалася з тим знайомим і розповіла йому про мої пригоди. Виявилося, що той знайомий не тільки пожалів її, але й дав слушну пораду. Він розповів про медичний центр у Рівному, що зветься «Матері проти залежностей», і дав навіть телефони. Ось один – (097) 000-46-71 і другий – (099) 000-46-71. Зі слів його, там працюють справжні майстри своєї справи, які повертають людей до нормального життя. Саме там, за його словами, вони з дружиною відвезли свого сина, і саме ті лікарі допомогли йому покінчити з алкоголем назавжди. А спочатку теж намагався сам приймати препарати, що викликають відразу до алкоголю, відгуки постійно читали, та нічого самі добитися не могли. Воно й не дивно… Коротше почувши таке, мати вирішила, що саме цей центр – останній шанс для мене. І її наполегливість зробила свою справу. Я пролікувався у центрі «Матері проти залежностей». І що? Як я і казав на початку розповіді – тепер я, як то кажуть, нова людина, і це без перебільшень.
Лікарі там дійсно творять дива. Вони не просто дають ліки від алкоголізму і відгуки про них розказують, які вони дієві, ні. Пам’ятаю, як тільки переступив поріг того центру, думав, що зараз почнуть мене морально вичитувати, запихувати у якісь страшні процедури, які навіть на думку не спадали. А вони, замість того, щоб наганяти страху, з усмішками мене зустріли, як свого рідного. З першого дня до мене ставилися, як до справжньої людини, а не як до п’янички. Вони не просто лікували, вони показували, що життя може бути іншим, що не обов’язково зазирати в чарку, щоб знайти спокій чи радість. І що ще дуже важливо, неможна самим приймати якісь таблетки чи краплі від алкоголізму, це дуже небезпечно. Мені то повезло, але ж… До речі, у цьому центрі мене підлікували, тепер нічого не болить. Живу звичайним життям. Ні. Щасливим! Бо я вже не п’ю.
Так що, як бачите, навіть з такого дна можна піднятися. І тепер я знаю точно: все можливо, якщо є віра і бажання змінити своє життя! До речі, якщо цікаво, то ось цей медичний центр, де я лікувався – https://narkohelp.com.ua/