Відгуки про лікування наркоманії Рівне Луцьк

Мій шлях в наркозалежності та лікування наркоманії в Рівному «Матері проти залежностей»

Всім привіт і файного дня людоньки, які зараз читають цю довгу історію від Миколи Чорного, тобто від мене)) Скажу вам як на допросі – я наркоман зі стажем більш 20 років)) Сам я з Вінницької області, але потаскало мене по Україні-мамі, та й по світу дуже багато. Але знайшов я добре і дієве лікування наркозалежності в Рівному в центрі «Матері проти залежностей». Але про все розкажу поступово. Так що, сідайте по удобнєє мальчікі і девочкі, дядя Микола зараз розпочнет свій розказ))
Ще просто хочу закінчити думку про те, де я тільки не жив, що життя справжнього наркомана – це дуже скучна хрінь. Наприклад, коли я вже дуже моцно сидів на наркоті, то фіг мене було витягти з місця де я надійний барига. Хто не в курсі барига – це ділер як говорять в Амереці))) Хоча мені здається це будуть читать люди, які дуже добре знають, хто такий барига))) З іншого боку, давно вже ті бариги і не потрібні сучасним наркомам, бо все тепер можна робити через інтернет і навіть не пересікатись з продавцем наркоти. І до речі останнім місцем, де я залипав було Рівне, де я і пройшов дуже круте лікування наркоманії, і яке мені дійсно допомогло.
Почав приймати наркотики я десь у віці 15-16 років. Дуже не довго це була трава, а потім хлопці і повзросліше стали говорити, що справжня крутотень і кайф – це вселякі аптечні препарати. І так я познайомився з цілою купою аптечної прухи.

• антидепресанти
• різні опіоїди
• знеболювальні препарати
• транквілізатори
• барбітурати
• засоби від кашлю, до складу яких входить кодеїн або псевдоефедрин;
• Седативні, снодійні препарати
• міорелаксанти
• офтальмологічні краплі

Тобто зараз, через багато років я можу сказати, шо я вже у років 18-20 був 100%-ий наркоман. І мені вже тоді треба було задумиватись як вийти з наркотичної залежності, але звісно нічого такого до моєї дурної голови навіть близько не приходило. Я продовжував із дня в день приймати наркотики. В нас була ціла компанія 7 хлопців і 3 дівчат, і кожен з нас «працював» у своєму районі. На той час я вже жив в Хмельницькому.
Ой людоньки ви не уявляєте, як мені соромно згадувати ті часи,коли я був повністю залежним. З кожним кожним кроком у тій темряві я все більше втрачав себе. Здавалося, що я вже ніколи не зможу знайти вихід. Кожен день був як камінь на серці, важко дихати, важко думати. Але найжахливіше було відчувать, що ти втрачаєш контроль над своїм життям, що ти стаєш маріонеткою в руках наркотиків. Я став задумиватись – а не пройти мені безкоштовне лікування наркоманії.
Взагалі можливо комусь це здається захопливим, веселим, але з власного досвіду я скажу, що це лише ілюзія. За кожним веселим вечором чекала нудьга, за кожним «кайфом» – страшна втрата свідомості. Та найгірше – це було свідомо знати про це, але не мати сили зупинитися.
А тепер я вам розкажу як я вирішився на той крок, вирішив пройти те безкоштовне лікування наркоманії. Справа в тому, що я на той момент я схопав дуже сильну передозу барбітуратами. Барбітурати знаєте це такі та колеса, що можуть тебе із глузду звести, можуть з розуму звести! А як тільки мої ніжки впали на той килим, то я бачив, як вже наче кіно як ті павуки та таргани виходили з-під стін які були десь поруч. Та якби це було всьо! А потім я попав у державну клініку в Хмельницькому, і це… це було щось! Аж дурно стає як згадую. Ну як можна було проводити лікування наркоманії в такому поміщенні, де таргани і павуки царювали, наче кляті більшовики в революцію?!))) А лікарі ті, що лікували мене, такі вонючі, зуби всі торчать, мов їх не мила вже тисячу літ. Отакий дивний був «кваліфікований» персонал. Хамство, кажу вам, хамство! Із мене витягали кров, наче з відомого бандита, а не пацієнта. Та як я тільки не проклинав себе за той вибір! Але як кажуть, вижив, вижив із цього пекла.
А потім я вийшов з того проклятого місця, але я вірив, що все тепер позаду. Але фіг мені, це все було до одного місця, а я вже я був у біді! Фізично можливо мені і допомогли, але психічна залежність від наркотиків нікуди не ділося. Та як же швидко я знову опинився у тій самій заплутаній сітці наркотиків?
Пам’ятаю той день наче вчора. Вийшов я з центру, відчував себе майже непереможним. Я був впевнений, що цього разу все буде по іншому, раз фізична залежність від наркотиків счезла, мені не потрібно чимось закидуватись значить все вже гаразд. Ох як я помилявся…
Але життя вже зготувало свої плани для мене. Зустрів я тоді старого товариша, що їздив по аптеках, діставав там все, що треба. І бачите душа моя не витримала, пішов я з ним, наче овечка за поводирем.
І от, знову я опинився у тому колесі, яке крутить тебе все швидше та швидше, аж до втрати себе. Знову я був у цьому безбожному танці з наркотиками, що беруть у тебе все, але нічого не дають. Це було як те кіно де кінці завжди однакові — печаль і розпач. До речі десь тоді я від іншого залежного дізнався про реабілітаційний центр для наркозалежних в Рівному, але ненаважувався туди поїхати. Та як же важко було мені тоді, як я розумів, що знову загубився. Але я на 100% знав, що не повернуся у той державний центр де безкоштовне лікування наркоманії. Я відчував як ті важкі ланцюги знову затягували мою душу, як кожен день ставав все важчим і важчим. І не було виходу здавалося нікуди не було бігти. Це було, як падіння у безодню, з якої немає виходу.
От зараз мені здається, що знав що це не остання зупинка у моєму шляху. Потім я вирішив переїхати у Вінницю думав, що там зможу забути про всю ту лихоманку, що у який шкварився у Хмельницькому. Я мріяв відсіяти тих з ким ми спільно випивали цю отруту, відкинути їх як погану грязь. Але о несподіванка! В Вінниці я зустрів знову нових «друзів», що привчили мене до нових наркотиків – амфетаміну, а згодом я приймав ще і мефедрон, які вони так люб’язно називали «солями».
Як це було «неймовірно» і «не передбачувано»: я знову опинився у цьому мареві, в цій безмежній вічній вечірці, де кожен новий дозняк був ще небезпечнішим за попередній. Я відчував, як ці речовини проникали в мою кров, як вони збиралися в моєму мозку – і це діяло так на мене… я натуально кайфовав. Мені всі люди здавались такими добрими, гарними, красивими, я подобався собі. А на ділі я просто руйнував себе клітинка за клітиною.
Так, дорогі мої, я побачив як я знову падаю в безодню, як я втрачаю себе в цій вирійні наркотиків. Але чи збирався я зупинятися? Ні, як завжди, хоча всі ознаки що свідчать про наявність наркотичної залежності вже були такі явні, що всі все розуміли коли на мене дивились. А я собі продовжував бігти не знаючи куди. Та так і розбиваючись об стіни свого власного вирію.
Ох людоньки, дозвольте мені розповісти вам про той жахливий день, коли я вирішив прийняти амфетаміни. Все почалося рано-рано, коли ще не сходило сонце. Я вже відчував, що це буде особливий день і чекав на щось круте. Відразу після пробудження мене накривала така важка, дурна нудьга, ніби величезний камінь лежав у моєму животі. Але я знаю, що є спосіб забути про цю нудьгу – амфетаміни. Про нього мені всі вуха прожужали мої нові «друзі». І так як завжди першим моїм кроком було зв’язатися зі своїм знайомим, який мав доступ до цих отруйних речовин. Після короткої зустрічі, де ми швидко обмінялись грошима на невеликий пакетик. Коли я йшов від нього я знову відчував себе живим. Відразу ж після цього я попрямував до нашого «території», де ми з друзями збиралися. Скажу чесно, сам я боявся приймати вперше амф.
Корочє, там серед сміття і грязі, ми і прийняли. Кожен з нас відчував себе непереможним, кожен мав свої плани на цей день. Якщо чесно я відчувався немов на крилах, мовляв нарешті став богом свого власного світу. І тепер я став speedman-ом. Проте час летів так швидко, і з кожною новою порцією моє тіло все більше втрачало контроль. Мої думки стрімко рухалися, але вони ставали все більш хаотичними, а моє серце билося так швидко, що я боявся, що воно виб’ється з грудей. Але я не зупинявся, я не звертав увагу на явні ознаки наркотичної залежності, я продовжував, бо це була моя тільки єдина втеча від реальності, навіть якщо вона була тимчасовою. Поступово моє тіло було виснажалося, але моє серце ще билося, а раз так то треба ще добавляти швидкості. Що я і робив приймаючи спід.
О, люди добрі я не можу вам навіть передати наскільки ця частина моєї історії була драматичною і складною… Після довгих років споживання амфетамінів, які стали моїм щоденним обрядом, вони раптово зникли з вулиць. Та як же мені важко було тоді, коли я знову став безсилім перед цією проблемою. Я відчував себе дуже-дуже пагано як безпорадне листя, що носить вітер. Ці амфетаміни були моєю опорою, моїм спасінням від реальності, а тепер вони зникли. Я був безсилим як дитина яка втратила свою улюблену іграшку. Та наче як дуже-дуже хвора людина без своїх лік. У деякому сенсі це так і було – я був дуже-дуже хворий. І це були справжні наслідки вживання наркотиків. Та ще мені бракувало того бунту, того екстазу, який вони дарували мені.
Але життя видається непередбачуваним, навіть у своїй жорстокості. Так, одного дня я дізнався про мефедрон,, Це синтетичний наркотик, що з’явився переді мною як тільки я про нього заговорив з одним наркоманом. А потім я дізнався, що його можна придбати через Телеграм і взагалі сьогодні можна практично любі наркотики придбати через Телеграм, я відчув себе, мов перевізник, що знаходить новий шлях через бездоріжжя.
І от я знову підкорився цьому виклику, цьому хворобливому тягарю який завжди тягне мене у безодню. Як тільки я отримав свою наступну дозу мефедрону, я відчув себе живим, як ніколи раніше. Він подарував мені нове відчуття ейфорії, новий поштовх до передового руху, але це була лише ілюзія. Бо хоч я і поводився як поводиться наркозалежна людина і що це шлях у нікуди, що ці отруйні речовини знову взяли мене в свої обійми, я не можу врятувати себе від цього безумства.
А як ті роки споживання наркотиків відобразилися на моєму здоровлє… Це було справжнє пекло і його сліди не зникнуть ніколи. Моє фізичне тіло стало марною тінню колишнього мене, а душа втомилася від безперервного боротьби.
Постійні ночі безсоння роками, коли я кружляв у безмежних просторах наркотичного обману, зім’яли мої очі і розірвали мою душу. Мої руки тремтіли від постійної потреби в наступній дозі. Моя шкіра стала блідою і слабкою, мої м’язи втратили свою силу, а серце б’ється не так, як треба. І якби лише це було, але ще моє психічне здоров’я постраждало ще більше. Мої думки були замкнуті в безмежних кругах бігу за наркотиками і їх прийом, моя свідомість була спотворена хаосом і безладом. Я відчував, як мої душевні рани глибше і глибше, як вони кровоточать непрестанно, але я не мав сили зупинитися.
Та єдине, що врятувало мене, це був той момент, коли я зрозумів, що я не можу продовжувати таким чином. І цей тригер, цей внутрішній голос, він привів мене до того, що я знайшов справжню, професійну приватну наркологічну клініку. Я нарешті приїхав на анонімне лікування наркозалежних в Рівне в центр Матері проти залежностей. Для цього я попросив рідного брата. Саме він мене туди влаштував. І це змінило все!
Я не можу вам навіть передати, як ця клініка врятувала мене! Мене там прийняли як доброго знайомого і водночас я відчував, що це моє останнє спасіння. І коли я приїхав на лікування наркоманії в Рівне, як крізь останній промінь світла, я відчував як важка камінь зійшов з моїх плечей.
Вони почали з того, що виписали мені медикаменти, щоб мій організм звик до нового життя. Потім ми почали занурюватись у мої проблеми на спільних терапевтичних сесіях. Кожен день був новим випробуванням, але кожен успішно подоланий момент надихав мене йти далі. Найголовніше – це була підтримка і згуртованість спільноти, де я відчував, що не сам, що тут є люди, які розуміють і допоможуть. Ми разом пройшли через багато, і кожен з нас був опорою один для одного. І хоча вже прйошло 2,5 роки, як я виписився, але ми по сьогодні підтримуємо зв’язок та один одного.
«Матері проти залежностей» – це було моє спасіння від безодні, моє світло у темряві. І я вдячний їм за кожну мить, за кожен день допомоги, за кожне слово підтримки. Вони зробили мене новим, сильним і готовим до нового життя. 30 місяців я повністю чистий!
Якщо ви не знаєте як вийти з наркотичної залежності, просто зв’яжіться з цим місцем:
(097) 000-46-71
(099) 000-46-71
https://narkohelp.com.ua/likuvannya-narkomaniyi-rivne-luczk-reabilitaczijnyj-czentr-dlya-narkozalezhnyh-rivne/